?

Log in

henyk

Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.

червень. 11-е, 2014 | 15:25

Originally posted by nazavzhdy at Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
... Меня зовут Диана Макарова.
Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
Не виноватая я. Меня так назвали, разрешенья не спросив.
:)
Семь лет я вела свой блог в ЖЖ.. Семь лет я плавала в наших, не всегда уютных жежешечных морях, наблюдая за постепенным упадком ресурса, но упрямо не покидая его – несмотря на технические капризы движка, на отток людей из ЖЖ, на то, что ЖЖ уже давно не торт…
Вопрос верности и ретроградства.
Что доминировало – сложно сказать. Ставлю на верность.
Я любила эту площадку.

Когда российская контора СУПа ибигдановским человеческим голосом предложила мне стать главным редактором украинского сегмента, я пошла на это дело под обычным девизом «Ввяжемся в драку, а там посмотрим!»
Ввязалась, посмотрела.
Многое поняла. И драки случались.
много букоффCollapse )
Это была преамбула.


Дальше начался Майдан.
И в дни, когда не только украинский сегмент ЖЖ, но и прочий интернет-мир, говорили только о Майдане – главная, самая московская редакция ЖЖ, перестала брать мои подборки украинских постов вообще.

Они испугались.

Эти подборки были о Майдане, естественно – а о чём ещё они могли быть?
В начале декабря мне предложили «прекратить этот Майдан в ленте» - цитата.
Когда я удивлённо спросила – а как? А о чём тогда? А не охренели ли вы? – мне ответили, что нуууу… есть вот конкурсы всякие. Опять же блогтуры. Можно о ресторанах и кино.
Не Майданом, мол, единым. И вообще блогеров надо направлять на другие темы. Подальше от Майдана, подальше…
А если я не согласна, так извините.
- Извините… - сказала я, и положила заявление на стол.

И пошла на Майдан, отслеживая события сети изредка – потому что многие из тех, кто читает сейчас мой последний в Жж текст, знают, чем занималась я с декабря по – ох ты Господи, уже июнь, надо же…
Я слышала, что украинская контора ЖЖ развалилась, что коллектив уволился, но продолжает упорно колесить по блогтурам – но это уже было неинтересно.

Началась реальная жизнь. Начались события, в которых кровь, смерть, огонь, боль, надежда, ожидание, немыслимая человеческая самоотверженность и совершенно понятная человеческая трусость. И гонка, гонка – успеть…

Всё, что я хотела – успеть защитить ребят. Тех, кто стоял на Майдане, тех, кто сейчас едет на восток Украины.
Мы – я и моя команда – создали неофициальный фонд Дианы леди. Боже, нам даже некогда было придумать фонду название посерьёзнее, и зафиксировать его в каких-то документах.
Вы просто присылали нам деньги. А мы закупали на эти деньги всё, что может помочь нашей стране и лучшим её ребятам – победить на Майдане и остаться живыми, победить в войне и остаться живыми, залечить раны, ожоги, побои – и выжить.
Читати більшеCollapse )
Три дня назад на нашу деятельность наконец-то настучали.
Автор стука гордо говорит об этом http://londo-mallari.livejournal.com/186731.html, впрочем, таких авторов могло быть много. В бурных морях нашей уютной всякого плавает, знаете ли…

И я получила письмо счастья от конфликтной нашей, жежешечной комиссии.
Письмо гласило:
Читати більшеCollapse )

Уважаемый пользователь – то-есть я – письмо прочёл, плечами пожал и дальше побежал.
У меня грузились две машины на Славянск – две одновременно, представляете, сколько необходимых вещей мы передали на передовую?
Наш отчаянный драйвер уже написал отчёт об этой очередной доставке https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5
а журналист тоже спел тревожную песенку
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25414501.html

… это была седьмая поездка. И седьмая и восьмая машины, отправленные нами на Славянск.
(в том числе и нами – потому что чем дальше, тем больше фондов и частных лиц приносят к нам в дом адресные посылки «блокпосту Такому-то»)

Восемь машин за полтора месяца.
Более пятиста тысяч гривен, потраченных на нужды передовой, от нашего с вами Какбыфонда – не считая помощи беженцам, медикам, раненым…
Это была самая тревожная поездка.
Сидеть в Киеве, слышать крик в телефонной трубе:
- Останови его! Пусть не едет на наш блокпост! Здесь на подъездах сепаратисты. Расстреляют!
Трясущимися руками тыкать в кнопки телефона и слышать в трубе:
- Абонент поза зоною…
Далее бессилие и страшное чувство вины – все эти поездки были моей инициативой. Как жить, если вдруг случится что с ребятами?
Сутки ждать, пока прозвучит:
- Всё, я уже в Киеве. – от Саши.
- Всё, груз получен. Спасибо вам. Спасибо. – от ребят на блокпостах.
Нет, поверьте, мне было не до писем счастья от какой-то там конфликтной комиссии какой-то там жежешечки.

А конфликтная комиссия тем временем поспешно замораживала мои посты с реквизитами счетов и очень ждала ответа от меня. Очень ждала – иначе почему на следующий день, так и не получив весточки, выслала мне следующее письмо:
Читати більшеCollapse )
Текста стало больше, нетерпение комиссии явно возрастало.
Всё это напоминало известные ходки одного старика к одному морю. Невод забрасывался, но рыбка игнорировала – да и какая к чёрту рыбка, мы в дни гонки напоминаем себе и друг другу разве что жаб, измученных, тяжело дышащих…
Нам было некогда – у нас шла перепись вновь закупленных вещей и отправка-приём посылок. Бронежилеты одним. От других – медикаменты.
Участие в перевозке беженцев, координация спонсорской помощи от тех людей, которые хотели бы вручить суммы лично раненым и их родным.
И так далее…

Тогда в третий раз старик пошёл к синему морю, и в третий раз забросил свой невод.
И я получила от жежешечки третье письмо, в котором говорилось:
- Ну уважаемый же блогер, ну какого чёрта! Мы уже и так, и эдак стараемся, уже не только твои реквизиты заморозили, а и все посты с отчётами. А ты не звонишь, не пишешь. Забыла, наверное…
Читати більшеCollapse )
Как думаете, пора бы рыбке уже ответить на такую настойчивость конфликтной комиссии, а?
:)
Отвечаю:
ответCollapse )

Репоста прошу не ради меня. Что мне популярность, что я ей?
Ради фонда.
Нашего и вашего Какбыфонда Дианы Макаровой, в прошлом Дианы Леди.
Этот фонд и ваша дружба - основное, что уношу я из семи лет наших плаваний в не слишком уютных морях нашего ЖЖ.


А что касается стариков с их неводами - посмотрим ещё, кто останется с разбитым корытом.
)))

До встречи.
Ваша Леди.

Посилання | Прокоментувати | Share

henyk

(без теми)

листопад. 23-є, 2013 | 20:34

Посилання | | Share

henyk

Заговор от СУПа

грудень. 31-е, 2012 | 17:04

Дурний приклад як то кажуть заразний, але цього разу воно того варто. Подяка другу Кондибасу за на_водку :)

Originally posted by levkonoe at Заговор от СУПа

Сорока-ворона супчик варила, слова говорила: супчик наш тухлый, чирей тебе пухлый, убери руки от жеже, не то проблемы тебе в ж, чтоб не делали морду кирпичом, типа мы тут ни при чем, кресло тебе поломатое, доллары поддельные и мятые, за поломки многи всякий раз вротвамноги, чтоб ваш соцкапитал во сне вокруг летал, а кругом хлюпало жидкое промо, как оно есть полное дерьмо, то козлы, то послы, обглоданные вам мослы, а нам - тишины и спокойной жж-страны.

Посилання | Прокоментувати {14} | Share

henyk

Повбивав би

листопад. 23-є, 2012 | 15:41

Firefox теж покращили™. З меню остаточно зникло Вигляд/Вкладки зверху. Тепер лізь, лемку, в about:config і вручну виправляй browser.tabs.onTop...

Посилання | Прокоментувати {21} | Share

henyk

(без теми)

серпень. 24-е, 2012 | 11:57

Посилання | Прокоментувати {6} | Share

henyk

кто мешал осудить преступный советский режим

липень. 8-е, 2012 | 15:51

Originally posted by andreistp at кто мешал осудить преступный советский режим

Посилання | Прокоментувати {7} | Share

henyk

HELP!

липень. 1-е, 2012 | 21:38

Originally posted by marichcka at HELP!
Друзья, у меня тяжело больна моя любимая младшая сестренка, самый мой родной человечек и лучший друг http://www.facebook.com/olena.shabunina
девочка второй месяц не приходит в сознание из них вторую неделю в коме. инфекцию удалось остановить, но она успела поразить мозг. на лечение постоянно требуются деньги, на лекарство и на содержание в больнице, очень много денег каждый день.
в связи с чем у меня к вам глобальная распродажа картинок
http://marichcka.livejournal.com/tag/робота%20продається
мелко-акварелько 100-300$
масло 1000-2500$
какие-то работы я могу повторить на заказ – спрашивайте

друзья, простите за цены, все вырученные средства – на спасение сестры
мне очень нужна ваша помощь! я буду признательна даже за перепост

Посилання | Прокоментувати | Share

henyk

"Музика навіяла..."©

квітень. 13-е, 2012 | 10:35

Посилання | Прокоментувати {10} | Share

henyk

(без теми)

березень. 8-е, 2012 | 20:13

Я не зрозумів: Бульба сам видалився чи йому допомогли?

Посилання | Прокоментувати {13} | Share

henyk

Матюки делают из тебя решето

лютий. 6-е, 2012 | 11:58

Originally posted by blacklack at Матюки делают из тебя решето
История 2-го Зимнего похода армии УНР (точнее, Волынской группы; ноябрь 1921 г.) — сплошной кровавый абсурд. Но и там можно найти что-то поучительное.

Читати більшеCollapse )

Посилання | Прокоментувати | Share

henyk

(без теми)

листопад. 26-е, 2011 | 11:25

Посилання | | Share

henyk

Опасностє

листопад. 25-е, 2011 | 10:17

Originally posted by alex_glbr at Опасностє

 
У Сумах через Януковича людей не пускали в магазин і заборонили яйця
 
Це просто якась напасть, так далі неможна жити, людство у небезпеці!
 
Вважаю просто нагальним проведення колективного доброчинного терапевтичного заходу з лікування
вже наявної ооцитофобії та профілактики її потенційної пандемії серед громадян України!
 
Найпекучішого удару страшній хворобі буде нанесено, якщо кожен візьме в руки по яйкові (можна навіть
вареному)
і усі разом продемонструют представникам найбільш уразливої групи ризику — чиновникам
усіх можливих рівнів та відомств — що своєчасне нанесення синім фломастером літери «Я» повністю
нейтралізує і так уявну небезпеку (це такий відомий трюковий психотерапевтичний прийом, що широко
використовується при лікуванні подібного роду неврозів, коли «Яйце» неначе персоніфікується
і психолочічно ототожнюється з індивідуальністю хворого знімаючи страхи через уявний ланцюжок: «Я — яйце»).
 

 
Головним гаслом сеансу повинно стати «Нє бойся, Я с тобой!»
 

 

Посилання | Прокоментувати {7} | Share

henyk

Про хронологічний логотипінґ

листопад. 22-е, 2011 | 23:40

Originally posted by omarievsky at Про хронологічний логотипінґ
Останні події показують, що деяким політичним силам пора вже приєднуватись до новомодного тренду - хронологічного логотипінґу. Винахід скромно належить автору цих строк.

Наглядний зразок додається:

Посилання | Прокоментувати {7} | Share

henyk

Історія вчить, що вона декого нічому не вчить

вересень. 5-е, 2011 | 15:56

Originally posted by vjn at Історія вчить, що вона декого нічому не вчить
Люблю, коли думки співпадають:

В Україні не перевелися принципові люди. І які ж то люди! Хай там що діятиметься, хай там які жахіття буятимуть у політичному житті, для них головне – принципи. За будь-яких обставин. За будь-яку ціну. Небагато народів може похвалитися такою принциповою публікою: хай усе пощезне геть і навіки включно з рідною країною, але принципи мають восторжествувати. Ось знана письменниця, а водночас іще й науковець-гуманітарій гордо заявляє в інтерв’ю російському «жовтому» журналу: я, мовляв, виступила речницею і натхненницею найпотужнішої на сьогодні в Україні партії – тієї, що проти всіх! На президентських виборах нас було тільки 4%, а зараз уже 25%! У нас є принципи – нам не підходить ніхто з чинних українських політиків, ми відкидаємо цю кланову колотнечу, хочемо зовсім іншого!

+Collapse ) Що ж, кількість тих, кому «по барабану» українська політика, а разом із нею нерідко й Україна як така, справді чималенька. І вона зростає. Ось тільки чи є таке зростання симптомом ствердження демократичної перспективи країни? У 1918–1921 роках «противсіхів» було куди більше. І під час штурму військами Муравйова Києва, і під час «розбірок» між Скоропадським та Директорією, і під час спроб Петлюри за польською допомогою вибити червоних із Центральної та Східної України. Скажімо, якби у Києві в січні 1918-го всі офіцери-фронтовики взялися за зброю (по неї далеко не треба було йти – вдома в кожного щось було, а до того ж у місті розташовувалися величезні склади спорядження колишнього Південно-Західного фронту російської армії), то легко розгромили б недисципліновані більшовицькі загони, а про особливості державного устрою України можна було би подискутувати потім, за сприятливіших умов. Але ні! У всіх були незламні принципи. Як наслідок – значну частину цих дуже принципових осіб (бойових офіцерів з орденами за хоробрість!) розстріляли більшовики. Разом із їхніми принципами та перспективами української демократії. Варто згадати й не менш незламний принцип голови Директорії Володимира Винниченка та його однодумців: «Україна робітничо-селянська або ніякої!» – та прямі наслідки його реалізації, серед яких і капітулянтська політика щодо дій Москви, і загравання з плебейством водночас із нехтуванням «попутниками», себто вітчизняною інтелігенцією, і вилучення з українського війська тих командирів, які намагалися його дисциплінувати... Та що вже казати, навіть отамани Холодного Яру, незламні борці за свободу нашої держави, влітку 1920 року стали жертвами своїх принципів (разом із самою Україною): їм не дуже подобався вимушений союз Петлюри з Пілсудським, тому вони не вели активних дій і не скористалися унікальним моментом: коли Червона армія пішла на Захід, не вдарили по фактично порожньому Києву, в якому були тільки тилові служби та чекісти. А це могло би докорінно змінити перебіг війни, але на заваді стали принципи. І коли отамани очуняли, було вже пізно... +Collapse ) (с)

...Польський філософ-дисидент Лешек Колаковський свого часу опублікував есе «Похвала людській непослідовності», у якому спрямував інтелектуальну іронію проти вузьколобої принциповості, що на практиці стає небезпечним і тупим догматизмом. Гадаю, і знана письменниця, і громадські активісти читали це есе. Але вирішили, що то про когось іншого, а не про них, непогрішимих...

Посилання | Прокоментувати {28} | Share

henyk

Ґуґл не надуриш...

вересень. 2-е, 2011 | 21:47

Посилання | Прокоментувати {16} | Share

henyk

Що ж це відбувається?

липень. 16-е, 2011 | 13:58

Сьогодні пішла у Вічність Наталія jaga_lux  Волошина...

Посилання | Прокоментувати {3} | Share

henyk

(без теми)

квітень. 26-е, 2011 | 10:08

Посилання | Прокоментувати {193} | Share

henyk

Підтримую

квітень. 6-е, 2011 | 13:35

"Я відмовляюся сприймати кожен мозковий висер як мистецтво." © marmuletka

Посилання | Прокоментувати {6} | Share

henyk

Рекламний пост. Спонсор: екіпаж "суперфортеці "Енола Гей"

квітень. 1-е, 2011 | 15:21

не для слабких нервівCollapse )

Посилання | Прокоментувати {21} | Share

henyk

(без теми)

березень. 30-е, 2011 | 10:37

Посилання | Прокоментувати {3} | Share